Счастье есть удовольствие без раскаяния

Л.Н.Толстой


Не обижайтесь на эмо


Случайно стал свидетелем боёв в Верховной Раде. 

Перед началом в зале царило веселье; нередко слышался смех; были и объятия. Ощущение праздника нарастало. Развертывание прапора на половину зала усиливало это чувство. Под него, как в палатку , залезли несколько госслужащих первого ранга (напомню, что нардеп - самая высокая должность в украинской табели о рангах) и их головы, перемещающиеся под материей прапора,  смешили балкон. В тоже самое время президиум заняли крепкие нардепы типа баскетболиста Волкова и борца Тадеева, перелезших через ограждение. Они были в "Зилли", но без галстуков, что само по себе говорило о потенциальной потасовке. Масса узнаваемых людей слонялась по залу, целуясь и пожимая руки. Янукович-младший здоровался за руку со всеми, а те привставали с мест при этом - на всякий случай.

Кому-то не понравился пробный вой принесенной сирены - короткий, провокационно-резкий. Стали вдруг хватать за депутатские воротники, потом треснули Дония о стол Президиума, быстро насовали окружающим; разбили горбатый нос какому-то НУНСовскому еврею. Представитель той же фракции и одновременно обладательница самой архаичной причёски в Верховной Раде Лилия Григорович из поллитровой бутылочки с фирменной всепрощающей улыбкой аккуратно поливала  из ложи бенуар дерущихся.

И тут пришел Литвин. Кума Тимошенко, одетая в пластмассовые тряпки и похожая оттого на учительницу младших классов, тут же суетливо полезла в свою торбу и методично, как прибор для метания мячей у теннисистов, с интервалом в две секунды стала пулять в прическу спикера белые куриные яйца. Не попала и очень расстроилась, потому что спикера закрыли зонтами; потом она подумала и  продолжила - сумка была бездонной. Так одной женщине с яйцами удалось обгадить всю парадную стену зала заседаний законодательного органа страны - ту, что с гербом. Там раньше в нише спокойно стоял Ленин. 

Драки пошли кругом по залу, а я поймал себя на мысли, что этого не может быть, что эти люди не могут ТАК поступать! Это какая-то провокация, и это - не нардепы, а какие-то подольско-борщаговские ханыги. Они ходили по столам, порвали национальный флаг и рукава у свитера Стецькива - и все это под монотонное чтение присяги новыми нардепами, которые говорили, что никогда ТАК себя вести не будут; по крайней мере, они клялись в  этом, зачитывая воюющим текст присяги. Их обещания никто не слышал и не слушал.

Пресса наслаждалась панорамой сражения, спокойно выбирая объекты и лениво щелкая камерами.  Мизансцен было много, ракурсы самые что ни на есть роскошные; ребята нащелкали на годы вперёд - еще и детям хватит! Но тут что-то подожгли, повалил дым, я реально почувствовал тошноту и ретировался в фойе. Однако и там дыма было полно - табачного, от журналюг. Прапорщик спросил удостоверение. После десятков случаев откровенных хулиганских действий, совершенных на моих и его глазах, это прозвучало странно. Кажется, он понял это и опустил глаза.

И я вышел через первый подъезд и пошел погулять по весеннему Мариинскому парку. В ста метрах от ВР возле БЮТовской палатки двое замызганных эмо матерились, пускали дым и сплевывали. Увидели меня и притихли. Я прошел мимо и услышал: "Сука!"

Я не обиделся. Я вообще на эмо не обижаюсь.

 


Открыть | Комментариев: 4

Завод-памятник на Подоле


 Весной можно разглядеть все здания, которые летом закрыты листвой.

На углу нынешних улиц Фрунзе и Юрковской, где была своеобразная промзона старого Киева, предприниматель Михаил Рихерт разжился обширными участками, на которых действовали пивной и кирпичный заводы. Именно завод Рихерта (а не Рихтера, как иногда ошибочно пишут путеводители по Киеву)поставлял бетон для самых известных зданий Владислава Городецкого в Киеве - "Дом с химерами" и "Караимская кенаса".  А я обнаружил, что мой дачный дом сооружен из кирпичей с клеймом "М. Рихертъ". И ничего, стоит, хотя кирпичам более века!

В помещениях пивзавода донедавна был размещен завод солодовых экстрактов. Его внушительное здание с мощной башней, оформленное кружевной кирпичной кладкой, очень эффектно (возводил этот корпус для Рихерта в 1908 году известный архитектор Николай Казанский). А на втором плане виднеется бывшая труба кирпичного завода – тоже довольно заметная. Ее соорудил в 1895 году не кто-нибудь, а академик архитектуры Владимир Николаев. Это самая старая заводская труба Киева.

Там в прессе шумят по поводу того, что памятник архитектуры продается. А я считаю, что если за его внешним видом будет установлен соответствующий строгий контроль, то новый хозяин приведет наконец здание в порядок, а не оставит разрушаться помещения  бывшего завода, облепленные советскими ржавыми пристройками.

 


Открыть | Комментариев: 23

Блоггерши! С Праздником!


Всем   сестрам-блоггершам  - пламенный привет и поздравления с Днем 8 Марта!

Ура!

 


Открыть | Комментариев: 2

Нас продали?


Я толко сегодня разглядел, что наверху блога расположились кнопки "Обозреватель", "ШоуОбоз" и с десяток пр. вывертов сайта "Обозреватель", принадлежащего "доктору" Бродскому. Вы ничего не знаете -он что, купил ХВ?


Открыть | Комментариев: 1

Как я провел выходной


img-1lМеня сегодня назначили главным по закупкам. Написали простыню с кефирами-колбасами. Я сел и поехал в дешевый магазин. По дороге меня тут же трахнули "фордом" с буквой "У" в задний бампер на пустом до неприличия Московском проспекте - суббота. Невменяемый человек отказался не то, что заглаживать, а и обсуждать свою вину. Приехали Лейт. и Прапор. Час ходили, меряли, писали. Нюхали меня как сучку. Вежливо спросили, где работаю - так, на всякий случай.

После этого кефиры-колбасы все же были привезены домой, а я хлопнул полстакана. Позвонил составлявшим протокол теплоодетым гаишникам. Они сказали, что не я. Но как-то неуверенно. Я стал восстанавливать в наполняющейся теплом и всепрощением душе детали. Вспомнил, что когда составляли протокол, спросили:"А чей это знак аварийной остановки был?"

Я сказал, что мой. Они переглянулись и я понял, что чувак будет платить им и за то, что не выставил свой, и за прочие свои просчеты в управлениии  транспортным средством.

Но - если он заплатит сотрудникам органов внутренних дел, то всё ляжет на меня? Сегодня все возможно - все чиновники работают на себя, а не на Закон.

Сидел бы дома - не имел бы проблем.

ЗЫ. Возите с собой страховой полис, в оригинале - иначе скачают 425 грн.


Открыть | Комментариев: 3

"Икслюзивные соседи"


У муравья самый большой из всех живых существ мозг. По отношению к телу, разумеется. Поэтому он не продает свое жилье ни за большие деньги, ни за малые. Это присуще лишь человеку.

 Оценивая современные рекламные объявления о недвижимости, поневоле сползаешь к  анекдоту о том, как крестьянин петуха продавал:

-Купить, товарышу, петуха. 500 долларов.

-А что в нем на 500? Может он кур топчет на 1000?

-Та ни. Вин ниякий. Просто очень доллары нужны. 

То, как преподносят недвижимость в Киевской области, несколько напоминает основное содержание этого анекдота:

Дом в Лебедовке (Лебедівка,укр.- А.И.) :

"Великолепие места расположения и архитектуры невозможно переоценить. Под отделку – 350.000 у.е."

 

Там есть сливная канава - канал, от которой комары разлетаются по всей Киевской области.

О халупе в садовом кооперативе:

"...печное отопление, скважина,5 соток, сад, 200 м до Днепра. Свободна. Документы. 70000 у.е."

Ну, а что вы хотели  -с печным отоплением: только 70 000 и получается!

Для "модных":

"Евроремонт, полностью укомплектованный дом «под ключ». Сауна, бассейн 8м длиной, бильярд 10 футов. Гараж на 2 авто. Икслюзивный панорамный участок 20 соток, с видом на Киевское море. Икслюзивные соседи. 1.500.000 у.е."

Я, честно говоря, не могу себе представить этот дом "с видом на Киевское море" за полтора лимона зелени. Пусть даже и с бассейном 8-метровым. Я охотно воображаю Мэла Гибсона, готового продать за эти же американские деньги квартал на Малибу. С видом на самый настоящий океан, а не отстойник для ПЭТ-бутылок и кондомов.

Все в порядке у наших. Кризис, говорите? Тьфу на вас! Это у них кризис - Малибу за бесценок продавать. А у наших все по-взрослому...

 


Открыть | Комментариев: 4

Неожиданная солидарность


После антисемитских высказываний мера Ужгорода Ратушняка евреев Украины  следует называть евроукраинцами. Это таки справедливо! Негры,  так те тоже в свое время немного обиделись на белых, зато теперь правильно гордятся, что они афроамериканцы, а не какие-то там черномазые америкосы.

Кстати, в знак солидарности со своими владельцами сеть украинских заправок "Лукойл", ТНК, "Золотой гепард" со вчерашнего дня снизили розничные цены на бензин А-95 на 10 копеек. Теперь литр популярного бензина стоит "семь сорок". Пока.

А Ратушняк даже к пацанам в Будапешт теперь не может выехать - Рабинович и Коломойский порешали и закрыли границу как ворота в Кремле. Потому что базар не фильтровал.

Вот так.


Открыть | Комментариев: 1

Тьфу-тьфу-тьфу!


 
 
Июльский васильковый день;
Румяный ласковый внучонок
Мой тянет ручки из пеленок,
Достать пытаясь листьев сень.
 
Рыбак недвижный в шляпе странной,
Уснувший в лодке. Тишина.
Лишь набежавшая волна
Колышет поплавок сурьмяный.
 
Волшебный аромат лугов
Принес в подарок теплый ветер.
Как славно, что еще - не вечер
Для этих радостных даров!

Открыть | Комментариев: 5

СБУ пишет историю Украины! А "Институт национальной памяти" - ловит шпионов?


Депутат городского совета Севастополя Андрей Меркулов стал сегодня ньюс-мейкером, сделав вот такое заявление:

«Это фотографии времен Великой Депрессии в США 1936-1937 годов., прокомментировал он фотовыставку в Севастополе, посвященную Голодомору. «-…дети на заборе, женщина у дома - все это Оклахома, Калифорния, но никак не Украина. Это преступление против украинского народа, попытка подтасовки фактов, навязчивое стремление выставить Россию виновной в этой страшной общей трагедии», - цитирует РИА Новости слова депутата. Читать дальше...

На самом деле Меркулов маленько перепутал: Великая депрессия случилась в США в 1929 году. А что касается фото, то они действительно сделаны и в Оклахоме, и гораздо ближе – в российском Поволжье и уже во второй раз свидетельствуют о том, что СБУ не читает СМИ и не реагирует на заявления общественности о  том, что фото, сделанные Фритьофом Нансеном и часть фотографий, демонстрировавшихся на выставках в Киеве и Израиле (их посетил Президент Украины), а теперь и в Севастополе - тождественны, то бишь, мягко говоря, скопированы из архива 1921 г. Лиги наций. А значит, не имеют отношения к Украине.

СБУ Украины как исследователь историиВ 1921 г. Поволжье и северные районы России постиг страшный голод, и именно выдающийся полярный исследователь Ф. Нансен, верховный комиссар только что созданной секции Лиги Наций по делам беженцев, предложил образовать комиссию по организации помощи голодающим. Лига тут же согласилась. Чтобы справиться с голодом, требовалось 4 млн. тонн зерна. Россия имела 2. Остальное нужно было собрать. Подписав в Москве договор о создании Международного комитета по оказанию помощи голодающим, Ф. Нансен, уже как представитель от РСФСР, обратился в Лигу Наций за кредитом в 5 млн. фунтов стерлингов от правительств разных стран на закупку хлеба. В качестве аргумента он предоставил те самые фото, сделанные им в 1921 г. лично в местах массовых смертей населения России от голода.

Увы, он получил отказ. Добился повторного слушания вопроса, выступил с пламенной речью, предостерегая от роковой ошибки, чреватой смертью 20 млн. людей. Лига Наций не отреагировала ни на слова, ни на фотографии – включились бизнес-интересы, а «Советы» отказывались признать царские долги. Только США выделили 20 млн. долларов – по 1 USD на спасение одного человека в России!

Нансен страшно переживал. В конце концов, он, видевший воочию смерть детей в Оренбурге, Бузулуке, и других населённых пунктах новой России, сделал личное пожертвование на эти цели и, как бы  теперь сказали, «закрыл вопрос». СБУ Украины как исследователь историиБлагодарностью норвежскому исследователю Севера стала Нобелевская премия, которую он получил за усилия на благо мира. И тут же направил денежное содержимое премии на нужды СССР.

Вывод: депутату Меркулову не читать на ночь большевистских газет, а читать учебник по новейшей истории, "РИА новости" не вестись на псевдосенсации и не ходить на депутатские тусовки в Севастополе – сами разберемся, или, по крайней мере, тщательнЕе готовить тексты для таких вот РИАньюс-мейкеров.

Предвидя нападки не только со стороны этнических ура-патриотов, но и со стороны высокооплачиваемой государственной структуры с пафосным названием «Институт национальной памяти Украины», ничего не делающей для объективного анализа этой самой памяти - событий 30-х годов в Украине, говорю совершенно искренне:

-«Вечная память всем умершим от голода – в Поволжье, в Оклахоме, на Украине».

А Служба безопасности пусть ловит шпионов! Тем более, если верить той же СБУ, на Украине их с каждым годом становится все больше, а значит и ловить легче... 


Открыть | Комментариев: 2

Кризис как повод выпить


Сегодня мы не на параде,

Не лезет в горло бутерброд.

Быть может, завтра Христа ради

На паперть выйдем в Новый год.

 

Империалисты иль евреи?

А может, кляти москали,

Последний грустный день Помпеи

Под Новый год нам завезли?

 

Уже не той струей, что прежде

Шампанское струит в бокал.

Уже не плыть твоей "Надежде"

К новозеландским берегам.

 

Где взять веселия былого?

Нет больше песен, жалкий стих

Звенит средь мрака городского,

Напоминая больше крик.

 

Не знаю средства я вернее

Против унылых этих дней:

Белеет сало, хлеб чернеет -

С бруньками[1] что-нибудь налей!


[1] Довольно популярный сорт водки


Открыть | Комментариев: 2

О нас, кацапах...


* Если русский любит Россию - он патриот. Если украинец любит Украину - он махровый бандеровский националист.

* Если русский говорит "хохол" - он по доброму иронизирует над представителем братского народа. Если украинец говорит "москаль" - он выявляет этим свою националистическую, антироссийскую сущность.

* Если русский митингует - он отстаивает свои интересы. Если украинец митингует - он отрабатывает американские деньги, выплаченные ему в антироссийских целях.

* Если русский президент общается с американским президентом - он налаживает отношения между двумя странами. Если украинский президент общается с американским президентом - они оба плетут антироссийский заговор.

* Если русский говорит на русском языке – он просто русский. Если украинец говорит на украинском языке – он Петлюра недобитый.

* Если президент России декларирует пророссийские лозунги – это нормальный президент. Если президент Украины декларирует проукраинские лозунги – он проамериканский и антироссийский президент.

* Если русское правительство не соглашается с украинским правительством – оно отстаивает национальные интересы. Если украинское правительство не соглашается с русским правительством – абарзели ваще
 


Открыть | Комментариев: 6

НАТО Путин НАТО


 

"Московский комсомолец", 17 апреля 2008 г.

Украине в альянсе не место! Его уже почти заняла Россия

 

“Отечество в опасности! Враг у наших границ!” Примерно такие лозунги звучат с телеэкранов, когда речь заходит о НАТО. Недавний саммит альянса в Бухаресте тоже подавался как сводки с фронта, где наша российская дипломатия сражалась с коварными американцами, затягивающими в НАТО Грузию и Украину.

За этими репортажами с передовой никто как-то не обратил внимания на интереснейшее высказывание нашего президента. В своем выступлении на саммите он призвал НАТО “пустить российских производителей военной техники на рынки стран альянса” (цитата по “Интерфаксу”). По его словам, это приведет к “улучшению оперативной совместимости Вооруженных сил России и НАТО”.

Минуточку! Так НАТО враг или не враг? Если, как нам говорят, враг, то почему мы хотим оперативно совместить с ним свои Вооруженные силы и мечтаем его вооружать?..

О том, что Россия давно и плотно сотрудничает с НАТО, громко говорить у нас не принято. Видимо, потому, что мы до конца так и не определились в своем отношении к альянсу. Особенно к европейской составляющей блока. Мы постоянно ругаем НАТО за приближение к нашим границам, обижаемся на соседей — Грузию и Украину, — которые без нашего согласия стучатся в натовскую дверь, но при этом сами куда быстрее наших соседей наращиваем с НАТО военно-технические связи.

Вот лишь несколько последних примеров.

* * *

27 марта Космические войска России с космодрома Плесецк успешно запустили ракету-носитель “Космос-3”, которая вывела на орбиту немецкий спутник-шпион SAR-Lupe — четвертый из пяти запланированных к выведению аппаратов радиолокационной военной разведки ФРГ. Три SAR-Lupe были так же успешно выведены на орбиту нашими Космическими войсками 19 декабря 2006-го, 2 июля и 1 ноября 2007 года.

После очередного старта немецкие военные заявили, что очень довольны совместной работой, и теперь орбитальная космическая система радиолокационной разведки ФРГ сможет заступить на боевое дежурство. Кстати, сама Россия подобных аппаратов не имеет. У США их сейчас тоже всего четыре — маловато, чтобы вести непрерывное радиолокационное наблюдение за всеми необходимыми точками Земли. Но благодаря нашим Космическим войскам Вашингтон сможет теперь отслеживать цели с помощью спутников Германии — своего союзника по НАТО.

Другой пример. 17 марта национальный российский оператор спутниковой связи — ФГУП “Космическая связь” — заключил контракт с ФГУП “ГКНПЦ имени Хруничева” на создание нового суперсовременного аппарата связи “Экспресс-АМ4”. Это огромный аппарат, состоящий из платформы и закрепленной на ней радионачинки. Платформа создает терморегулирование, электроснабжение, а начинка обеспечивает работу десятков каналов, в первую очередь закрытой правительственной связи.

Контракт поначалу вызвал недоумение специалистов: почему выбран Центр Хруничева? Он же никогда не собирал спутники такого класса, а делал только ракеты-носители? Но, оказалось, хруничевцы выступили в сделке лишь посредниками. Спутник будет делать европейская компания Astrium, входящая в концерн EADS. Центр Хруничева должен только забрать готовую продукцию, привезти на завод и соединить платформу с начинкой с помощью отверточной сборки. При этом почти все бюджетные средства, выделенные на создание спутника, уйдут в EADS.

Важная деталь: EADS — военный концерн, который является основным поставщиком альянса. Фактически спутник, обеспечивающий правительственную и президентскую связь на территории России, мы заказываем в НАТО.

Почему? Да потому, что сами не можем делать такие аппараты. На днях глава Роскосмоса Анатолий Перминов сказал, что “более 80% производственного оборудования космической отрасли находится за пределами сроков эксплуатации в 20 лет и не соответствует уровню сегодняшнего дня”.

Раньше мы собирали герметично закрытые платформы, в которых поддерживались специальная среда и температура для аппаратуры. Закрытые — потому, что наша элементная база была не в состоянии выдержать космической радиации и работала не более 3—4 лет. Европейцы же научились делать спутники, где аппаратура на открытой платформе работает до 15 лет. Естественно, нам теперь приходится с ними сотрудничать.

Но сотрудничать тоже можно по-разному. Можно так, как фирма “Информационные спутниковые системы” из Красноярска. Кооперируясь с французами, она постепенно расширяет собственное производство космической аппаратуры. А можно — как Центр Хруничева: стопроцентное западное оборудование и наша дешевая ручная сборка.

Кстати, ГЛОНАСС-М — наша глобальная навигационная система, аналог американской GPS, более чем на 30% состоит из западных комплектующих. Хотя она предназначена не столько для гражданских нужд — навигации морских судов, автомобилей или поиска президентской Кони, — сколько для военных целей. ГЛОНАСС создавалась для того, чтобы у нас не случилось так, как в Югославии. Когда США бомбили эту страну, они просто отключили свою GPS на всей территории Европы, и ею смогли пользоваться только военные — для наведения крылатых ракет на цели.

* * *

С НАТО мы активно сотрудничаем не только в космосе, но и в авиации. Когда блок активизировался в Центральной Азии, Афганистане и Ираке, то НАТО объявило тендер среди транспортных авиакомпаний на перевозку своих военных грузов. В январе 2006 года его выиграли Россия и Украина (правда, у нас предпочитают вспоминать только про Украину). Самолеты “Ан-124-100” “Руслан” победили в конкурсе американский военно-транспортный “С-17”.

Контракт предусматривал создание для НАТО транспортного флота из 6 самолетов “Ан-124-100” сроком на 3 года. Два из них сразу прибыли в Германию на аэродром постоянного базирования Лейпциг-Галле, а еще 4 остались в резерве России и Украины. В Лейпциге европейцы создали базу по ремонту и модернизации “Русланов”. И уже есть предложения сделать сотрудничество постоянным.

Еще пример. 29 февраля на авиабазе Слячь состоялась торжественная передача Словакии 12 самолетов “МиГ-29СД”, модернизированных в нашем РСК “МиГ”. Словакия вступила в НАТО в 2004 году, и без этой модернизации старые советские “МиГи” пришлось бы просто списать в утиль. Теперь же они полностью соответствуют жестким требованиям НАТО и могут выполнять боевые задачи до 2030—2035 гг. Все это время бригады российских специалистов будут тщательно следить за их состоянием, выполняя любой сложный ремонт.

Словацкие “МиГи” уже осмотрели поляки. У них на вооружении их сейчас 45, у Венгрии — 26, Болгарии — 20, Румынии — 18. Как сказал первый замгендиректора и генконструктора РСК “МиГ” Сергей Цивилев, “у нас имеется большой потенциал для наращивания объемов модернизации “МиГ-29” в странах Восточной Европы”.

К концу 2008 года специалисты РСК “МиГ” обязались вернуть в боевой строй болгарские “МиГ-29”. Это наверняка станет ярким примером улучшения “оперативной совместимости вооруженных сил России и НАТО”, о котором в Бухаресте говорил Владимир Путин.

* * *

Вооружение нашей собственной армии, в плане оперативной совместимости с НАТО, пока хромает. Мешают ведомственные приказы, запрещающие принимать на вооружение силовых ведомств технику, оснащенную западным оборудованием. Но, оказывается, если очень нужно, то от приказов можно и отступить.

Например, в 2006 году Россия подписала с Алжиром контракт на поставку большой партии “МиГ-29”. Затем контракт расстроился, и 15 готовых истребителей, от которых отказался Алжир, теперь поступят на вооружение российских ВВС. Причем в той же комплектации, что собирались для Алжира. А это значит, оборудование, вооружение, электронная начинка там западные.

Видимо, скоро в теленовостях нам с гордостью расскажут, что ВВС РФ получили целую эскадрилью новеньких “МиГов”. При этом об их натовской начинке, скорее всего, промолчат. На таких вещах внимание обывателя у нас стараются не акцентировать.

Обыватель должен быть уверен: наше оружие — лучшее в мире. Зачем ему знать, что это заслуга не только российских умельцев? К примеру, главный учебный самолет ВВС “Як-130” мог бы не состояться без итальянской фирмы Aermacchi. Другой учебный “МиГ–АТ” имеет французские двигатели Larzac фирмы Snecma. На патрульном самолете “С-80”, который создается под требования Минобороны, ФСБ и МЧС, стоит американский двигатель, а на учебном вертолете “Ансат” — движки канадской фирмы Pratt&Whitney…

Да что там движки, большая часть предприятий нашего ВПК давно уже принадлежит Западу. Та же Pratt&Whitney владеет 25% акций Пермского моторного завода, рыбинский “Сатурн” имеет два совместных предприятия с французской Snecma. В 2005 году американская фирма Alcoa купила 95,8% акций Самарского металлургического завода. Он всегда считался стратегическим и оборонным, так как был основным производителем в России всех материалов из алюминиевых сплавов для отечественного авиастроения, ВМФ, ракетостроения и космических аппаратов.

И что? Может, в Москве по этому поводу кого-то хватил удар? Или кто-то испугался, что когда для обещанного перевооружения нашей армии потребуется много алюминиевого проката, то неизвестно, как себя поведет иностранный собственник?

Нет, конечно. На заводе говорят, что из Москвы к ним всего лишь поступил запрос: можно ли разделить производство продукции на гражданское и оборонное? Им ответили, что технологически это невозможно. Вопросов больше не было. Завод как работал, так и работает. Проката выпускает даже больше, чем раньше.

* * *

Это только малая часть примеров — больше не позволяет газетная площадь, — говорящих о плотном взаимодействии России с НАТО. Ну а если предположить, что на Западе услышат призыв Владимира Путина “пустить российских производителей военной техники на рынки стран альянса”, то наши отношения могут стать почти интимными.

На фоне такой близости особенно цинично звучат призывы некоторых наших политиков прекратить военно-техническое сотрудничество с Украиной. Будет Украина в НАТО или нет — еще большой вопрос, но они уже кричат: нельзя с ней вместе строить самолеты и вертолеты! Перенесем производство в Россию!

Интересно получается: с Францией, Италией и даже США — можно, а с Украиной — нет. И это при том, что ВПК наших стран — единый организм, доставшийся нам в наследство от СССР. Ни один наш самолет, вертолет или двигатель нельзя назвать чисто российским или чисто украинским, он всегда получен путем глубокой кооперации заводов и КБ обеих стран. (см. график).

Если сегодня разорвать наши связи, то Российская армия останется без оружия. РВСН, к примеру, сегодня имеет на вооружении около 500 межконтинентальных ракет. Из них только около 50 штук — чисто российские “Тополя”, остальные ракеты почти все украинские. Чтобы наши политики могли грозить миру ядерными боеголовками, нам периодически приходится подписывать с Киевом межправительственные соглашения по обслуживанию и продлению сроков эксплуатации этих ракет.

Комплексы ПВО “С-300” тоже не вполне российские: “КрАЗы”, на которых они базируются, — из Кременчуга, радиолокационные вышки — из Краматорска, 70% всей электроники сделано на Львовском заводе. Там же ее делают и для новых комплексов “С-400”.

Наши “Аны” — основа парка военно-транспортной авиации — машины КБ Антонова (Киев). Большинство самолетов и 100% всех российских вертолетов летают на украинских двигателях запорожского завода “Мотор Сич” — их там делают больше 70 модификаций. Если хоть часть всего этого хозяйства начать производить в России, то в создание нового производства потребуется вложить огромные деньги. Наш бюджет такой нагрузки не выдержит. Чтобы на новом месте наладить выпуск только одного вертолетного двигателя, нужно не менее $250 млн.

Но разве такие пустяки могут остановить борцов за независимость? Конечно, нет. И вот уже производство вертолетных двигателей решено перенести в Россию.

Такое впечатление, что те, кто это предлагал, плохо учились в школе. Они не слушали учителя истории, который рассказывал, что страны, тесно связанные экономически, вынуждены вести и общую внешнюю политику. Не научились складывать и умножать, а только отнимать и делить. И вот теперь эти двоечники выросли, и пока весь мир, чтобы создать стоящий продукт, складывает и приумножает, они делают то, что умеют, — делят.

Только их передел сильно попахивает воровством бюджетных денег. Выглядят он примерно так.

Россияне, которым поручено развернуть собственное производство вертолетных двигателей, приезжают к украинским коллегам и говорят:

— Продайте нам права на свой движок, мы будем делать его сами.

— Зачем? — спрашивают украинцы. — Вам же дешевле покупать его у нас. А если вам дали слишком много бюджетных средств, то создайте на них новый двигатель 5-го поколения.

— Нет, — отвечают россияне, — на новый денег нам все равно не хватит. Да и делать его некому. Специалистов нет. А тем, что остались, всем давно уже под 80 лет. Так что лучше продайте свой.

— Но за те 7—8 лет, пока вы будете осваивать производство нашего старого двигателя, мы уйдем далеко вперед и выпустим несколько новых. Они будут и лучше, и дешевле вашего.

— Ну и что? Зато эти 7—8 лет мы сможем спокойно “кушать” бюджетные миллионы, а потом скажем: извините, не уложились, дайте еще столько же.

…И ведь дадут. Как же не дать на независимость от НАТО?

Европа к своей авиационной независимости от США шла совсем другим путем. В свое время ни одна из европейских стран не могла конкурировать с американским Воeing. Тогда они объединились и создали Airbus. Европа получила паритет с США и стала вести независимую политику в области авиастроения.

Мы же, как всегда, идем своим путем. Другим не позволяет то ли спесь, то ли глупость, то ли банальное казнокрадство.

…А потому, когда на параде 9 мая над Красной площадью полетит наш могучий “Ан-124” (“Руслан”) и диктор будет вещать о великой авиационной мощи встающей с колен России, мы не станем вспоминать про то, что этот красавец-самолет придумали украинские конструкторы. И уж, конечно, промолчим, что сейчас где-то в Европе точно такой же “Руслан” возит грузы для столь нелюбимого нами НАТО.

Лучше мы дружно будем кричать: “НАТО — не пройдет!”

И оно не пройдет. Куда ж ему идти, если оно куда надо уже дошло?

 


Открыть | Комментариев: 1

Знайомьтесь:Цекало. А це - Галушка.


Цекало женился... На сестре Брежневой из ВИАГры . Фамилия сестры популярна особенно на Полтавщине, где ей поставили памятник - просто Галушка. А вот свадьба ожидается не простая.

Приглашенных будет больше ста человек, и поговаривают, что для них Александр заказывает целый самолет, который будет улетать из аэропорта «Внуково». Само торжество должно пройти в Мальмезоне в замке Жозефины, который ей когда-то подарил Наполеон. Сейчас сам дворец Жозефины находится в государственном владении и превращен в музей. Но рядом с дворцом есть теплица - красивое просторное здание, где когда-то возлюбленная Наполеона выращивала цветы. Это помещение находится в частном владении и часто сдается в аренду для торжеств. С недавних времен неофициально теплицу Жозефины даже стали называть свадебным замком, так как с каждым годом желающих отметить здесь бракосочетание становится все больше. Аренда «свадебного замка» стоит от 3500  евро за вечер - без учета трансфера Москва-Париж, еды, питья и обслуги.

"Вот такая вот зараза!",- как пела его бывшая супруга Лолита.

Жаль, что рубрика, бывшая во времена противостояния социлаизма и капитализма некогда популярной в прогрессивных изданиях типа "Правда", ушла в небытие - " С жиру бесятся!"

И еще жаль очень, что многие доморощенные девахи и женихи прутся от этих закидонов и требуют, ничего не заработав в жизни своей малюсенькой, от голых и босых родителей своих что-нибудь в этом же духе на свою первую свадьбу. Шоб, короче,  блестело и по-богатому!


Открыть | Комментариев: 1

Прежде, чем умрешь... Точечка зрения америкосов на мировую культуру


«1001 книга, которую нужно прочитать», «1001 чудо природы, которое нужно увидеть», «1001 альбом, который нужно услышать», «1000 мест, которые стоит увидеть, прежде чем умрешь», «1001 фильм, который вы должны посмотреть»

Все эти путеводители заканчиваются сумрачным «Before you die».

Как все просто у этих америкосов! Замечательных полным отсутствием скромности и облилием традиционной наглости и пафоса! Вот взяли и сочинили для гамбургероедов путеводитель в мир американского прекрасного, набросав туда всего помаленьку из мировой культуры и залив обильно майонезным потоком американского же псевдокультурного  тщеславия.Читать дальше...

Те, кто придумал эти книги, и те, кто их издал, и даже профессор университета Сассекса Питер Бокселл, составивший опись главных книг человечества, преследовали истинно американскую цель - заработать. И эти книги появились на свет, потому что все любят списки. А больше других - американцы. Лучшие альбомы , самые смешные обложки, ваши любимые комедии — культура давно умята в длинные реестры, разложена и каталогизирована, и рано или поздно должен был появиться метасписок, в котором есть все. Все, что выпало из таблицы внеклассной литературы и вороха книг на лето, все, что было упущено в 1985 году, не скачано в 2000-м, потеряно в 1992-м; неизвестный, но важный каталонский писатель, классика диско, первый фильм в жанре mockumentary — все это, по идее, должно было оказаться в этих толстенных томах.

И оно там есть. «Маргаритки» Хитиловой, экспериментальный роман Томаса Харди, «Музыка для аэропортов» Брайана Ино. И в то же время там нет ничего. В «1001 книге» нет даже Шекспира (зато есть Хосе Эрнандес, Данило Киш - (неужели никогда не слышали?), Усман Сембен и Хуан Карлос Онетте). Как любые списки, они несколько упорядочивают хаос в голове, но сперва внушают унизительное чувство собственной неполноценности: все эти годы ты читал, слушал и смотрел не то. Во всемирной иерархии нет Чехова, зато есть Коэльо, нет Греты Гарбо, зато есть «Гладиатор» ,есть «День независимости»

Но они, конечно, полезны: это идеальное путешествие в мир английского профессора из Сассекса, обозревателя американского Rolling Stone и, допустим, профессионального американского туриста. Англоцентричный взгляд на мир литературы допускает в вечность 30 с небольшим русскоязычных книг и почти столько же — африканских. В тысяче альбомов — пять французских и столько же пластинок Брюса Спрингстина. Из 900 страниц про весь мир Америке посвящено 186, а России (вместе с Украиной) — 7 (и дело не в размерах или туристической привлекательности: про Англию написано 90 страниц, а про Францию — 40). И только «Чудеса природы» безличны и безразличны, как сама природа: ущелья, горы, равнины, озера, водопады, впадины и расселины — бесконечная цепь однообразных красот, равномерно размазанных по миру, не нуждающихся в сравнениях, рейтингах и вообще в зрителях.

Главное же — эти тома напоминают о том, что человек смертен, все старания бесплодны и окончатся ничем. Можно прочитать все нужные книги, все отслушать и отсмотреть, но остаются еще путешествия — и вот тут уже ничего не попишешь. Страноведческий список не юлит. «1000 мест, которые стоит увидеть, прежде чем умрешь» — с прозекторской прямотой сообщает обложка. Эта книга о том, что ты умрешь. И умрешь, никогда не увидев этих мест, — потому что даже если за два двухнедельных отпуска в году ухитриться посетить десять, то на все потребуется ровно сто лет.

А альбом «1001 чудо природы, которое нужно увидеть» тебе положат в гроб. Ну, не успел! Что ж тут поделаешь...

"America, America..." Тьфу!

 


Открыть | Комментариев: 9

Я посмотрел фильм с Николсоном вчера.


Основная маса наших киноактеров (я имею ввиду русскоязычных)  вышли из театра. Интересно, что после появления в разного рода фильмах на них ходили в театр, чтобы посмотреть, что они там такого делают: все же театр камерное пространство и там нет таких массовых возможностей как у кинематографа или тем более  ТВ.

В Америке все по-иному. Вот Николсон - великий актер. Но он неизвестен,как театральный актер. Смог ли он сыграть в театральной версии "Полета над гнездом кукушки"? Думаю, что нет. И что мы знаем об американском театре?

Русский театр - глубина и философия, мажор, легкость шуток, трагизм отдельных образов, великолепный язык. Если бы не появляющаяся все чаще в последнее время пошлость  с эротикой (для кассовости) , то театр русский очень консервативен. По-хорошему консервативен.


Открыть | Комментариев: 1

Опять о грустном...


Украина - первая в мире по темпам вымирания населения. Об этом заявил председатель Национального совета по вопросам здравоохранения населения при Президенте Украины, профессор Николай Полищук сегодня на круглом столе, организованном при содействии Благотворительного фонда “Развитие Украины”.

“За 14 лет украинцев стало меньше на 5 миллионов. Это - очень высокий показатель”, - сказал Полищук. По его словам, тревогу вызывает то, что наблюдается сверхсмертность не только детей или стариков, а именно людей трудоспособного возраста. ”По этим показателям Украина опережает Европу в три-четыре раза. Чаще всего у нас умирают от курения - ежегодно 100-110 тысяч (из них 10% пассивные курильщики), от алкоголизма – свыше 40 тысяч ежегодно, и травматизма. Также, по сравнению с цивилизованными странами, продолжительность здоровой жизни у нас на 15 лет меньше”, - отметил Полищук.

Основной причиной этого, по его мнению, является бездуховность, низкая образованность и культура людей.

На вопрос, в каких регионах Украины наибольший процент смертей, директор Института демографии и социальных исследований НАНУ Элла Либанова сообщила, что “это - регионы, начиная с Кировоградской области, к востоку и югу. Я называю эту зону - "черный пояс Украины". Этому способствует структурная занятость на мощных промышленных производствах. Важным фактором является плохая экология, в частности некачественная питьевая вода, и специфический образ жизни - именно в восточных регионах страны наибольший процент людей, больных алкоголизмом”.

Либанова заметила, что основная причина глубинных процессов депопуляции - высокая смертность нашего населения, так, 65% новорожденных мальчиков не доживают до 65 лет. “Для воспроизводства нации нужно, чтобы женщина родила в среднем 2 детей - только тогда поколение детей заменит поколение родителей. Когда же население становится старше - исчерпывается структурный потенциал нации. Чтобы ситуация изменилась в лучшую сторону - на 10 украинских женщин должно рождаться 23-24 ребенка, а реально рождается 13. А украинская женщина не хочет рожать, она вышла за пределы семьи и стремится социально реализоваться”, - отметила Либанова.

Высказывая свое мнение относительно проблемы нежелания украинской женщины рожать детей, директор по внешним связям Благотворительного фонда «Развитие Украины» Власта Шовковская заметила, что женщинам, которые достигли определенной социальной стабильности и строят карьеру, тяжело смириться с потерей трех лет своей жизни. “Большинство женщин не могут позволить себе иметь более двух детей. Иметь много детей в нашей стране могут позволить себе или богатые люди, или бедные”, - считает Шовковская.

Этот тезис поддержала и Либанова: “Больше всего детей – в бедных странах и бедных семьях". "Это - общая мировая тенденция”, - отметила она.

По словам Либановой, одним из важным факторов депопуляции украинской нации является миграция. “За рубежом работает 2 миллиона украинцев. И проблема не в том, что люди едут работать, а в том, что они во что бы то ни стало хотят остаться в других странах, и вывезти туда свои семьи. Другой аспект трудовой миграционной проблемы то, что в Украине остаются безнадзорными дети работников, часто брошенные на произвол судьбы”, - отметила Либанова.


Открыть | Комментариев: 2

Весна!


В семь светло и оптимистично!Уже меняют зимнюю на летнюю - сам видел. Улыбающиеся бомжи здороваются приветливо, но не вынимая правой руки из контейнера. Цыгане прошли мимо- облапошивать. Радостные от понимания, что ночевать в гаражах и попрошайничать теперь станет теплее. Оранжевые жилеты перекрикиваются громко и гребут граблями в парке с неким остервенением - дождались! Дрожит от весеннего холода блондинка на остановке трамвая в невесомой и не греющей одежде - рано, но очень хочется!

Выше голову - впереди самое славное мартовско-апрельское время: распускание почек, зеленый шум в рощах, гусей крикливых караван, гулянье по свежей пахучей  зелени, пробившейся из-под старой травы,сбор и выпивание сока, нырянье в еще очень холодную, но удивительно свежую и чистую днепровскую воду, желанье жить и быть очень активным, в меру прожаренный и сочный шашлык, зеленый лучок, первая редиска и ........................................................................! 


Открыть | Комментариев: 2

Чиновничьи боязни


Один высокопоставленный в разговоре со мной пристыдил меня за публикацию материалов о таможне. Дескать, нужно согласовывать, а не пороть всякую чушь без его ведома. Вачале мне стало ужасно не по себе. Я покраснел.  Стал оправдываться. А потом я вдруг осознал, что я лично ему ничего не должен - ни гривну, ни согласования тем более. 

Свобода в этом случае напомнила мне о том, что где-то глубоко еще сидит та капля раба, которого ой как трудно из себя выдавить до конца.   Особенно после 20-летней государевой моей службы...

Вот она-то, капля, и заставляет качнуться при оклике.

 А подчиненным вождя статейка моя понравилась! "По делу, и никакой там чуши нет!"- так и говорят.


Открыть | Комментариев: 1

Почему одетая женщина лучше голой?



1. Для комплимента одетой женщине легче найти повод.
2. Чтобы уйти от голой женщины, труднее найти предлог.
3. В присутствии одетой женщины вам не нужно раздеваться самому.
4. В присутствии одетой женщины вы не рискуете оказаться
несостоятельным.
5. Одетая женщина реже разочаровывает.
6. Уходят только одетые женщины.
7. В обществе голой женщины труднее фантазировать.
8. Одетая женщина чаще предлагает выпить.
9. С одетой женщиной можно ограничиться поцелуем в щечку.
10. Одетую женщину можно вообще не целовать.
11. По внешнему виду голой женщины нельзя судить о том,
есть ли у нее чувство меры.
12. С одетой женщиной можно сходить на футбол.
13. Женщины, которым от вас ничего не нужно, всегда одеты.
14. С одетой женщиной можно говорить не только о ней.
15. Голые женщины хуже готовят.
16. Непринципиально, какую позу примет одетая женщина.
17. Для того, чтобы правильно одеться, от женщины требуется
больше ума.
18. Одетые женщины не храпят.
19. Как правило, одеть голую женщину дороже, чем раздеть одетую.
20. Одетая женщина оставляет больше надежд.
21. Голая женщина не оставляет вам выбора.
22. Слово «одетая» и слово «дети» не имеют общего корня.
23. Одетую женщину можно раздевать.
 


Открыть | Комментариев: 14

Ужас провинции. И не только российской...


МК, 11.02. 2008 Добро пожаловать в ад 10 февраля — сороковины по Алексею Денисову
Так, наверное, выглядит преисподняя...
Автор фото: PHOTOEXPRESS

Его сожгли заживо в ночь на 2 января на Вечном огне в городе Кольчугино Владимирской области. Убийц четверо — Михаил Данилов, Николай Курагин, Александр Андреев, — этим по 20, и еще Алексей Горячев — ему неполных 15. Алексею Денисову было 25. Он сделал им замечание. Мол, негоже бухать у памятника павшим героям…

За это Алексея избили, положили лицом в горящее сопло и держали, пока не умер. Обычное дело по нынешним временам. Поддатый молодой человек, способный спонтанно и с максимальной жестокостью убить первого встречного, — тип довольно распространенный.

…А вот такого, который способен сделать замечание четверым, я, например, не встречал ни разу.

Каким, наверное, нелепым выглядел Алексей Денисов в глазах своих убийц. Нелепым, нездешним, никчемным. Они ж, по их разумению, ничего плохого не делали: ну, выпивали у костерка, обсуждали громко и матом свои проблемы, милиция вроде не против, от памятника не гоняют. Центр города, мэрия с флагом, суд, бульвар, Вечный огонь — традиционное место досуга. Нормальный такой городок, не запущенный: лежачие полицейские, газ к Вечному огню подается бесперебойно — и о героях память, и людям пивка попить, в огонь поплевать. И вдруг появляется одинокий прохожий и делает замечание существующему миропорядку. Эти четверо, конечно, не смогут толком объяснить причину своей ненависти. А тут и объяснять нечего. Алексея убили за то, что он был другим. И не посчитал нужным это скрыть.

Откуда берутся такие герои, как Алексей Денисов. Никаких предпосылок для их возникновения в обществе нет.
Три недели назад двое молодых людей, 20 и 16 лет, в том же Владимире от нечего делать убили таксиста. Зарезали, выбросили, покатались на его машине. Центральные каналы про то не рассказывали, случай банальный. Смерть Денисова — дело другое. Тут тебе и редкий способ убийства — сожгли заживо. Тут и могучий символ — Вечный огонь.

Одними из первых в Кольчугино приехали ребята с Первого канала из ток-шоу “Пусть говорят”. Родителей убитого свозили в московскую студию, записали программу. С тех пор Денисовы с журналистами не общаются, особенно с телевидением. Я подумал, люди просто устали от нашего брата, но все оказалось проще и циничней. Вот что мне рассказали информированные телевизионщики: “Канал выкупил у Денисовых право на эксклюзив. Дали денег и взяли с них слово, что пока программа не выйдет, они никому интервью не дают. И Денисовы, как люди бедные и порядочные, соблюдают договоренность.”  

Вот так наше ТВ отрабатывает трагедию. Сначала, пользуясь бедностью пострадавших, отсекает конкурентов, а после представляет событие в формате развлекательного маргинального шоу. Зачем осмысливать происходящее, задавать вопросы, искать причины, будоражить общественное мнение. Проще собрать всех в студии — и пусть говорят, сколько влезет. Это убийство — такое зверское и символичное — не стало поводом для серьезного разговора. Как будто ничего особенного и не произошло. Мол, такая у нас страна — одни убивают экзотическим способом, другие снимают про это шоу. У каждого свой бизнес, и никому ни до кого нет дела. С таким развеселым равнодушным телевидением неравнодушный Алексей Денисов и ему подобные всегда будут в меньшинстве. И всегда их будут бить.

Опять же власти кольчугинские Денисовыми недовольны. Из-за Денисовых понаехали в городок журналисты, ославили его на всю Россию. Вопросы дурацкие задают — чего у вас дороги плохие да почему молодежь у Вечного огня пьянствует, в драмкружки не записывается. Как будто власть виновата, что какие-то четверо отморозков по пьянке убили парня, который к тому же сам и нарвался.

Власть, конечно, виновата. Убийство произошло хоть и ночью, но еще в новогодние праздники, в пору пресловутых милицейских усилений. И убивали Алексея Денисова как минимум полчаса. И за все это время поблизости не оказалось ни одного милиционера. И это в центре города, в двух шагах от мэрии и городского суда. Не было в ту ночь в Кольчугине никакой власти, проспала она парня. И этого достаточно, чтоб выгнать и мэра, и начальника милиции. Пусть новые будут не лучше, но работать им придется иначе…

Однако это уже фантастика. А в реальном городке ничего не изменилось. Те же праздные поддатые малолетки в ночи. Те же сугробы, утыканные пустыми бутылками из-под пива. Разве что замечаний никто никому больше в Кольчугине не делает. Единственный горожанин, которому было не все равно, мученически погиб в ночь на 2 января.

Есть, правда, одно новшество. Возле Вечного огня повесили видеокамеру наблюдения. Теперь, если на этом месте еще кого-нибудь сожгут заживо, мы сможем увидеть случившееся в подробностях. В развлекательном шоу...

…Так, наверное, выглядит преисподняя. Вечный огонь и галдящие бесы. Добро пожаловать в ад.

http://www.mk.ru/blogs/MK/2008/02/11/society/338063/


Открыть | Комментариев: 6

Я устал. И мне по барабану!


"Убили сироту! Убили сироту!

Убили сироту! Убили сироту!

Убили сироту! Убили сироту! ", -орал я, начиная с июля прошлого года.

И вы знаете - докричался!

ТРЕТЬЯ, харьковская, экспертиза останков Сергея Зубкова, убитого в июле мажорами в Новомиргороде Кировоградской области, но похороненного в тот же день с заключением"отравление этиловым алкоголем", опровергла  данные первой, данные второй кировоградской  "экспертизы" (после эксгумации трупа) и сообщила, что вовсе не алкоголь был причиной смерти..

Таким образом, предыдущие выводы судмедэкспертов были корпоративным преступлением для сокрытия уголовного преступления.

Смелые люди, эти долбаные кировоградские эксперты - за каких-то 100 гривен взять на себя ответственность написать под диктовку жирных и модных заведомую чушь, попытаться переплюнуть кучу свидетелей убийства, священника, отпевавшего сироту и видевшего следы сумасшедшего насилия, врачей "скорой"... Это каким же дьяволом надо быть, чтобы запятнать себя на всю оставшуюся нерадивую жизнь вот этой вот кривдой? Помогли они им или нет эти  гривни, занесенных родичами убийц, я не знаю.

Честь харьковским экспертам, не поддержавшим корпоративные интересы и отстоявшим правду.

А я устал.

Не могу более видеть эту власть и эту державу, которая люто ненавидит и презирает прежде всего слабых и убогих, тех, у кого нет не только денег, но и родителей, родных и близких людей, дома, машины, нет счета в банке, нет даже конвертов для взяток не говоря про сами взятки. Нет судьбы, нет интересной жизни, нет мирного упокоения и после насильственной смерти.

Ссученная, полуграмотная, задроченная, жирная, жлобская власть! Пропади ты пропадом!


Открыть | Комментариев: 10

О моратории на продажу земли



Открыть | Комментариев: 1

Семейка, блин!..


Українська правда
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/news/2007/12/21/68828.htm
Використано фото Олександра Прокопенка

Орбіти уряду Юлії Тимошенко

21.12.2007___ Сергій Лещенко, УП

Українська політика – це одне велике село, де дуже часто не тільки соратники, але і опоненти стають компаньйонами, кумами, шуринами або навіть коханцями. Де брудна білизна сохне у всіх на очах, а "чистоган" ділиться за велюровими гардинами.

Кожен новий уряд дарує надії одній частині України та викликає ненависть в іншої. Як мантру міністр виголошує обіцянку не звинувачувати попередника і в наступному ж реченні піддає його шквалу критики.

Кабінет міністрів Юлії Тимошенко виглядає не так глянцево, як перший призов після Майдану, але не так буденно, як в часи Єханурова, і не настільки одіозно, як Кабмін Януковича.

"Українська правда" спробувала проаналізувати публічні та потаємні лінії зв’язку нового уряду.

 

УРЯД ТИМОШЕНКО. КВОТА БЮТ

Перший віце-прем'єр-міністр Олександр Турчинов

Олександр Турчинов є найціннішим кадровим рішенням Юлії Тимошенко. Очевидно, що серед політиків – а, можливо, і в родині – немає іншої людини, яка б значила для неї більше.

Співпраця випускника металургійного інституту імені Брежнєва і директорки корпорації "Український Бензин" почалася ще в 1993 році в уряді Леоніда Кучми, радником якого працював Турчинов.

Зараз тандем Тимошенко-Турчинов є найбільшим довгожителем у сучасній політиці.

За Турчиновим у новому Кабміні буде закріплений і силовий блок, і енергетичний, і економічний. Щоб не втрачати пульс життя БЮТ у парламенті, Турчинов залишив свого найближчого соратника Андрія Кожем'якіна першим заступником керівника фракції.

Віце-прем'єр Григорій Немиря

Віце-прем’єр з питань євроінтеграції в тому вигляді, як він зараз існує, позбавлений логіки. Урядовець без свого апарату не має інструменту реалізації задумів. З цими проблемами зіштовхнувся попередник Немирі на цій посаді, яка була запроваджена в 2005 році, Олег Рибачук – він навіть виношував плани створення міністерства євроінтеграції.

По-суті ж "віце-прем’єр з євроінтеграції" – це лише назва ділянки, на якій буде діяти персональний міністр закордонних справ Тимошенко – спеціальний посланець лідерки БЮТ у зв’язках з міжнародними політичними колами.

Досі Немиря був представником блоку Тимошенко в Парламентській асамблеї Ради Європи, де намагався конкурувати зі старожилом української делегації Сергієм Головатим.

Призначення Немирі в уряді свідчить про загострену увагу Тимошенко до своєї репутації на Заході.

До приходу Немирі в неї не було системного радника, який міг би вибудовувати стосунки з іноземними дипломатами, писати англомовні статті та контактувати з елітами Європи та США.

Поява Немирі в команді Тимошенко у 2005 році була пов’язана з намірами Джорджа Сороса після помаранчевої революції допомогти молодій демократії. Американець зголосився підтримати грошима Центр стратегічного аналізу, який мав би діяти при прем’єр-міністрі.

Немиря, який не один рік очолював фонд Сороса в Україні, пішов з цієї посади і став радником Тимошенко. Утім, ідея з аналітичним інститутом не була реалізована.

Цікаво, що першою з Тимошенко познайомилася... дружина Немирі, яка знімала фільм про помаранчеву революцію.

Судячи зі слів Михайла Бродського, Григорій Немиря не позбавлений амбіцій: "Я бачив документи презентації поїздки Тимошенко в США, так він там показаний ледь чи не другою людиною в ієрархії партії "Батьківщина", тоді як Турчинов – тільки третій".

Немиря переконав Тимошенко змінити ідеологічне забарвлення. Тепер вона інтегрується в союз правих – Європейську народну партію – хоча ще рік тому під впливом Йосипа Вінського збиралася до Соцінтерну.

Віце-прем’єр з квоти БЮТ – посада вакантна

В уряді Тимошенко залишилася незаповненою ще одна клітинка заступника прем’єра. За словами лідерки БЮТ, цей портфель, на випадок розширення коаліції, зарезервований для її новобранців.

Джерела "Української правди" у фракції НУНС підтверджують, що Тимошенко до останнього вела переговори з блоком Литвина. Поява нового учасника коаліції вигідна насамперед самій прем'єрці, бо в такому разі вона перестає бути залежною від кожного голосу нашоукраїців.

Міністр транспорту і зв'язку Йосип Вінський

Спочатку Вінський висувався на посаду віце-прем'єра з регіонального розвитку з доволі аморфним колом повноважень. Зрештою він відбив собі ресурсне міністерство. Особливої інтриги додає те, що попередником Вінського був його давній конкурент по Соцпартії Микола Рудьковський.

Мінтранс був квотою Вінського ще в 2006 році, коли він брав участь у створенні помаранчевої коаліції за участі Мороза. Тоді Вінський планував призначити на транспортну галузь одного з донорів кампанії соціалістів Ігоря Урбанського.

Однак після переходу Мороза на бік Януковича все замислене тоді довелося відкласти на півтора роки.

Зараз Вінський отримав Мінтранс після того, як з цієї посади відкликали кандидатуру Таріела Васадзе. Начебто Тимошенко поставила йому умову передати бізнес надійним людям, а самому зосередитися на державній службі. Васадзе зрозумів, що не зможе відмовитися від автомобільного дітища, але вирішив не розпилювати увагу, і, зрештою, взяв самовідвід.

Сам Вінський на питання "Української правди", що його поєднує з транспортом, чи то жартома, чи то серйозно повідомив – його батько був машиністом тепловозу. Трохи згодом він додав, що вміє добре керувати автомобілем, бо в юності складав військово-прикладне багатоборство.

Міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук

Крім Мінтрансу, ще до розподілу посад Вінський намагався поширити свою вотчину на міністерство охорони навколишнього природного середовища.

Мати лояльну і професійну людину на чолі цього органу влади – обов’язок для всіх, хто щось видобуває з української землі.

Можливо, тому на засіданні фракції БЮТ кандидатуру Філіпчука розкритикував Костянтин Жеваго, найдорожчим бізнесом якого є руда з Полтавського гірничо-збагачувального комбінату.

У свою чергу Тимошенко, призначивши Філіпчука, прагнула поставити людину, незалежну від своїх же внутрішніх олігархів.

Філіпчук у 1990-х був одним з губернаторів, призначених за квотою Народного Руху – він очолював Чернівецьку область.

Однак пізніше Філіпчук приєднався до проекту Народний Рух України за єдність – сателіту СДПУ(о), створеного на початку "Гонгадзегейта" для відтягування електорату від Ющенка. Філіпчук разом з одіозним Богданом Бойком був співголовою цієї маргінальної партії.

Коли на останніх виборах Вінському доручили вести регіональні осередки БЮТ, той намагався, де міг, поставити свої креатури. Так він призначив Філіпчука начальником Вінницького штабу Тимошенко. І, порівняно з виборами-2006, блок значно покращив свій результат по області: з 33,3 до 50%.

Міністр фінансів Віктор Пинзеник

Після створення демократичної коаліції передбачалося, що Мінфін очолить Олександр Турчинов, який суміщатиме цю посаду з портфелем першого віце-прем'єра.

Однак Турчинов став "першим віце" широкого профілю, а Міністерство фінансів отримав давній союзник Тимошенко Віктор Пинзеник.

Два роки тому він не наважився зробити вибір на користь Тимошенко, коли вона кликала його у свій виборчий список – умовою цього була відставка Пинзеника з Мінфіну в уряді Єханурова.

Однак зараз Пинзеник, один з найдавніших соратників Ющенка, не вагаючись, перейшов до БЮТ.

У новому уряді Пинзеник зустрінеться зі своїм давнім соратником Іваном Васюником, який став гуманітарним віце-прем'єром. А десять років тому Васюник був кимось на кшталт референта у Пинзеника: він очолював групу радників при віце-прем'єрі.

Міністр економіки Богдан Данилишин

Ця людина майже двадцять років працює у Раді по вивченню продуктивних сил Академії наук, де пройшов шлях від аспіранта до голови. Базова освіта нового міністра економіки виглядає дивно для цієї посади – природничий факультет Тернопільського педагогічного інституту за спеціальністю "географія з додатковою спеціальністю біологія".

У атестаті професора в Данилишина вказана спеціальність "економіка природокористування і охорони навколишнього середовища".

Богдан Данилишин – креатура Віталія Гайдука. Співвласник "Індустріального союзу Донбасу", після конфлікту з Ющенком і відставки з РНБОУ, зараз входить у число найбільш авторитетних для Тимошенко радників і партнерів.

Зв’язок Гайдука з Данилишиним простежується через Раду з питань конкурентоспроможності, до якої вони разом входять. Очолює цю організацію інший не чужий до Гайдука депутат Юрій Полунєєв.

Цікаво, що у одному з останніх академічних довідників записано, що Данилишин зареєстрований... у гуртожитку.

Після призначення Данилишина міністром на адресу "Української правди" прийшов лист від мешканців гуртожитку аспірантів Академії наук.

"Як не старалися мешканці гуртожитку знайти пана Данилишина серед наших колег по нещастю, нам так і не вдалося цього зробити. Але призначення пана Данилишина дає нам шанс привернути увагу до проблем безквартирних вчених, які, принаймні формально, мешкають в одному будинку з міністром", - висловили надію молоді науковці.

Міністр праці і соціальної політики Людмила Денісова

Свою трудову біографію Денісова почала як вихователька у яслах. Отримавши економічну і правову освіту, була начальником кримського Пенсійного фонду, міністром економіки та фінансів Криму. Коли Денісова працювала на останній посаді, її на один день затримували правоохоронні органи. У результаті Денісова отримала захворювання нирок.

Прокуратуру автономії тоді очолював Володимир Шуба, який за ці дії отримав... догану від Генпрокуратури. Цікаво, що зараз Шуба працює прокурором Дніпропетровської області та користується підтримкою БЮТ.

Інша цікава деталь – Денісову затримували, коли, за її власним зізнанням, вона намагалася навести лад з кримською республіканською позикою, де фігурували... партнери Тимошенко. Тоді, за словами Денісової, "з обігу в Україні було виведено 500 мільйонів гривень, які отримали офшори завдяки діям банку "Слов'янський", який управляв цією позикою".

Після відставки Денісова очолювала наглядову раду корпорації "Гуматекс", яка займається випуском технологічних тканин. Цю компанію прийнято відносити до кримського бізнесмена і власника телекомпанії "Чорноморка" Андрія Сенченка.

До команди Тимошенко Денісова потрапила разом з Сенченком, який у 2005 році взявся просувати ідеї БЮТ в автономії.

А Денісова, зокрема, запам’яталася Тимошенко тим, що нестандартно підійшла до агітації за БЮТ – в 2006 кримський штаб започаткував програму перерахунку пенсій населенню.

Міністр палива та енергетики Юрій Продан

Зближення Тимошенко з цим міністром відбулося, ще коли вона була віце-прем'єром з питань ПЕК, а Продан очолював державне підприємство "Енергоринок". На відміну від інших чиновників, він не протидіяв Тимошенко, а реалізовував її програму боротьби з бартером.

Вдруге вони зіштовхнулися, коли у попередньому уряді Тимошенко Продан став першим заступником Івана Плачкова – міністра палива та енергетики.

Після того, як у 2007 році Олександра Турчинова призначили першим заступником секретаря Ради нацбезпеки, Продан перейшов працювати до РНБОУ на посаду заступника з питань енегретики.

Він міг запам’ятатися Тимошенко принциповою незгодою з секретаріатом президента, який закрив очі на дії уряду Януковича, що призвело до передачі "Дніпроенерго" в руки Ріната Ахметова.

Тривалий час Продан був членом команди Плачкова. Так, третя дружина Продана виступила засновником юридичної компанії "Арка" та фірми "Київенергобуд", які обслуговували "Київенерго" в часи, коли Плачков мав інтереси в цій компанії.

Крім того, в часи помаранчевого уряду "Арка" займалася правовим забезпеченням держпідприємства "Енергоринок".

Міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець

Підбираючи кандидатуру на цю посаду, Тимошенко намагалася знайти людину, не пов’язану з донецькими, аби не стати жертвою саботажу.

Так з'явилося прізвище Полтавця, який в 1990-х керував "Луганськвугіллям" та був першим міністром вугільної промисловості України.

При призначенні в уряд Тимошенко, за деякою інформацією, Полтавця підтримала депутат БЮТ з Луганської області Наталія Королевська. Сама прем'єрка охарактеризувала міністра, як "людину, яку багато років цінує вся вугільна галузь".

За своїм впливом Полтавець вважається фігурою масштабу Юхима Звягільського. Серед іншого, новопризначений міністр має звання "заслужений шахтар України" та "почесний шахтар В’єтнаму". Це тому, що Полтавець протягом року був відряджений до братньої соціалістичної республіки у Південно-Східній Азії.

Міністр промислової політики Володимир Новицький

Як в уряді сплила кандидатура Новицького, залишається загадкою і для самих депутатів від блоку Тимошенко.

Останній рік Новицький працював заступником міністра з хімічної промисловості, коли Міністерство промполітики очолював Анатолій Головко – близький соратник російського бізнесмена Костянтина Григоришина.

Багато хто звернув увагу, що союзники Григоришина – фракція комуністів – не чинила супротиву Тимошенко протягом останніх тижнів. Можливо, саме тут лежить розгадка заповнення БЮТом вакансії міністра промполітики.

У 2005 році Новицький був директором української філії розташованого в Москві Міжнародного центру фінансово-економічного розвитку. Ця структура займається виданням журналів на теми управління персоналом та бізнес-консалтингом.

Міністр Кабінету Міністрів Петро Крупко

Він працював на аналогічній посаді в уряді Тимошенко. За розповідями очевидців, сталося це волею випадку – тоді, після Помаранчевої революції, з секретаріату Кабміну масово розбіглися члени команди Януковича.

А Крупко, який прийшов працювати у великий сірий будинок, коли ще це все називалося Радою міністрів УРСР, залишився. І саме він зустрічав Тимошенко з букетом білих троянд, коли вона вперше приїхала на роботу до уряду в лютому 2005 року.

Тимошенко зробила його міністром Кабміну, а для надійності першим заступником до Крупка приставила колишнього голову правління "ЄЕСУ" Євгена Шаго.

Перше засідання нового Кабміну
 

УРЯД ТИМОШЕНКО. КВОТА БАНКОВОЇ/НУНС

Віце-прем'єр Іван Васюник

Вплив Івана Васюника почав стрімко падати восени 2006 року, після приходу в секретаріат президента команди Віктора Балоги та Арсенія Яценюка. Раніше він не лише займався великою політикою та писав Універсал національної єдності, а навіть пролобіював брата на посаду заступника глави "Нафтогазу". Однак нові фаворити Ющенка обмежили Васюника тільки гуманітарним сектором.

Під час останніх парламентських виборів Васюник був заступником глави виборчого штабу НУНС. Саме його департамент відповідав за стратегію кампанії та діяв у тісному зв’язку з американськими політтехнологами. Однак заокеанські радники продукували відверту халтуру на кшталт гасла про зняття депутатської недоторканості. Це відбилося на невтішних результатах НУНС.

Відчуваючи, що він є зайвим на Банковій, Васюник вирішив перейти на роботу до уряду. Останні півтора місяці він відійшов від справ у секретаріаті, перебуваючи чи то на лікарняному, чи то у відпустці.

Окрім зв’язків з Ющенком, радником якого у часи прем’єрства працював Васюник, новий "віцик" тісно пов’язаний з Віктором Пинзеником. Так, у 2000 році Васюник був директором громадської організації "Інститут реформ". Крім нього, співзасновником цієї структури був Пинзеник.

А у 1994-1997 роках Васюник був керівником групи радників у віце-прем'єра Пинзеника.

Міністр освіти і науки Іван Вакарчук

Навколо цієї посади відбувалися бої на фракції НУНС. Депутати постали проти того, що міністра за їх квотою вніс секретаріат президента – можливо, якби цією кандидатурою не став Василь Кремень, то реакція була б інша.

Однак Кремень з його історією роботи в першому уряді Януковича став викликом для нашоукраїнців. Навіть попри те, що зараз Кременя запропонував сам Ющенко, який згадав про їх спільне минуле – роботу в Кабміні у 2000-2001 роках.

Фракція висувала на посаду міністра В’ячеслава Брюховецького, але він взяв самовідвід. Наступним за ним фаворитом був Іван Вакарчук, кандидатура якого також давно обговорювалася.

На фоні Кременя Вакарчук-старший мав набагато більше спільного з НУНС хоча б у силу того, що його син став депутатом за списком блоку.

Однак роль співака у цьому кадровому рішенні не варто перебільшувати. Просто фракція хотіла показати характер Ющенку. І Банкова погодилася відкликати Кременя.

Така історія трапляється вже вдруге – у 2005 році Кремень був призначений заступником держсекретаря Олександра Зінченка, однак після обурення романтиків Майдану указ було скасовано.

Колись, в 1970-х роках, Іван Вакарчук писав дипломну роботу з теоретичної фізики під керівництвом Ігоря Юхновського, авторитетного серед старих нашоукраїнців.

Ще один цікавий факт. Вакарчук – земляк Анатолія Кінаха. Міністр народився у селі Старі Братушани Молдавської РСР.

Міністр культури і туризму Василь Вовкун

Василь Вовкун був ще претендентом в перший Кабмін Юлії Тимошенко, однак його випередила Оксана Білозір.

Прізвище Вовкуна регулярно спливало у контексті міністерської посади, тому рішення Ющенка висунути його в уряд навіть не обговорювалося на політраді НУНС – всі його сприйняли як даність.

Це кадрове рішення також підтримала і "перша леді". Родині президента Вовкун знайомий як постановник масових заходів за участі Ющенка. Зокрема, він був режисером його інавгурації 2005 року.

Міністр оборони Юрій Єхануров

Юрій Єхануров має стати прототипом Петра Порошенка в новій владі – йому відведено роль головного ідеологічного і політичного опонента Тимошенко, який має тримати новий уряд у фарватері президента.

Сам Єхануров до дня, коли Ющенко висунув його в міністри, навіть не підозрював про те, що керуватиме військовим відомством. Після відставки з посади прем’єра очікувалося, що Ющенко зробить його секретарем Ради нацбезпеки, однак Єхануров так і не дочекався указу.

Більше того, президент навіть не спромігся нормально переговорити зі своїм вірним соратником, підтвердивши думку політолога Кості Бондаренка, висловлену колись давно, що в розумінні Ющенка "вдячність – це собача риса".

Єхануров мав підстави ображатися, однак він витримав таке поводження мовчки, що і було зараз оцінено Ющенком. Зробивши вибір на користь Єханурова, президент отримав свої очі й вуха в уряді, та взяв під контроль матеріальні ресурси Міноборони.

Але водночас Ющенко нажив ворога в особі Анатолія Гриценка, який також не дочекався від нього жодних пояснень своєї відставки.

Міністр охорони здоров'я Василь Князевич

Василь Князевич є дядьком для депутата Руслана Князевича по батьківській лінії. Однак молодий нашоукраїнець точно не міг вплинути на призначення свого родича.

Князевич-старший був запропонований самим Ющенком, оскільки він з ним часто стикається з питань здоров'я глави держави. Василь Князевич керує групою лікарів, які здійснюють медичний догляд за Ющенком.

Формально новий міністр був заступником керівника Державного управління справами Ігоря Тарасюка з питань лікувальних закладів.

Зв’язок Ігоря Тарасюка та Василя Князевича простежується ще з середини 1990-х, коли вони працювали у Тернопільській обласній адміністрації начальниками двох управлінь.

Іншим претендентом на міністра був Микола Поліщук. Він уже працював на цій посаді в уряді Тимошенко і прагнув повернутися назад. Однак лобіювати його кандидатуру на рівні фракції охочих не знайшлося.

Міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда

Колишній мер Львова Василь Куйбіда розглядався як претендент ще до виборів, коли Борис Тарасюк озвучив претензії Руху на це міністерство.

Призначення Куйбіди мало стати заспокійливим для Тарасюка, який поступово дрейфує у бік Тимошенко і з кожним новим інтерв’ю отримує статус головного критика Віктора Балоги.

Куйбіда після поразки на виборах мера Львова у 2002 пішов працювати віце-президентом Міжрегіональної академії управління персоналом. Зараз цей вуз вимагають закрити, а колись там знаходили притулок всі відставні політики включно з Борисом Тарасюком і самим Віктором Ющенком.

Влітку цього року Куйбіда нетривалий час попрацював радником Ющенка, тоді як його молодший брат є провідним спеціалістом секретаріату президента.

Міністр з питань житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко

В останні роки існування Радянського Союзу Кучеренко був директором комп’ютерного клубу. Його життя стрімко пішло вгору після того, як він став учасником бізнес-холдінгу Ігоря Бакая. Кучеренко навіть обіймав у "Інтергазі" до певної міри абсурдну посаду – "голова ради директорів за сумісництвом".

Бізнесмен почав марити державною службою ще в 2000 році, коли вмовляв всесильного тоді Олександра Волкова зробити його губернатором Запорізької області. Пропрацював на цій посаді близько року.

Кучеренко тривалий час був партнером Костянтина Жеваго в Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті та Кременчуцькому автомобільному заводі. Однак з часом молодий олігарх викупив долі своїх партнерів, про що вони зараз, очевидно, дуже шкодують.

Вважається, що основні інвестиції Кучеренко зробив у будівництво. Зокрема, за деякою інформацією, він має частку в хмарочосі, який зводять біля Палацу спорту напроти бізнес-центру "Парус".

Попри активне бізнес-минуле, декларація про доходи Кучеренка чимось схожа на аналогічний документ у виконанні Юлії Тимошенко. Кучеренко не має жодної копійки в банках, жодної машини чи будинку. Щоправда, у нього є гідроцикл і квартира на п’ятсот квадратних метрів.

Можливо, така площа помешкання робить проблеми житлово-комунального господарства особливо болючими для Кучеренка. Про це міністерство він мріяв давно, а інших серйозних претендентів на це крісло в НУНС не було.

Міністр внутрішніх справ Юрій Луценко

Юрій Луценко є, напевно, найбільш публічним і скандальним членом нового уряду, тому переповідати його шлях до цього крісла немає сенсу.

Луценко зміг відстояти претензії на Міністерство внутрішніх справ, хоча раніше планувалося, що цю посаду він посяде разом з кріслом силового віце-прем'єра, ставши прототипом Олександра Кузьмука в новому уряді.

Появу Луценка у ніч виборів з букетом троянд в штабі БЮТ секретаріат президента сприйняв як зраду. За останні місяці його стосунки з Банковою значно погіршилися.

Посада головного міліціонера стала готівковою монетою розрахунку з "Народною самообороною", яка на виборах вступила в блок з "Нашою Україною".

Очевидно, це призначення свідчить і про те, що дострокові вибори мера Києва відкладаються у часі, а слова Луценка "не обіцяю, а гарантую..." приречені перетворитися на черговий міф виборчої кампанії.

Міністр аграрної політики Юрій Мельник

Це – ще один міністр, призначений формально за пропозицією НУНС, реально – внаслідок наполягання секретаріату президента. Точніше – Державного управління справами.

Юрій Мельник є креатурою керівника ДУСі Ігоря Тарасюка, який має стосунок до курячого бізнесу "Нашої Ряби" та компанії "Миронівський хлібопродукт".

Своя людина у цьому міністерстві, вочевидь, є дуже потрібною для Тарасюка. Принаймні, до попереднього уряду Януковича він влаштував Мельника взагалі... за квотою комуністів.

Показово, що дружина Мельника працює у "Миронівському хлібопродукті".

Хоча Тарасюк і його підопічний тривалий час були (а, може, і зараз залишаються) членами Української народної партії, однак УНП зараз відмовилася висувати Мельника в міністри за своєю квотою.

За словами Юрія Костенка, вони пропонували на цю зовсім іншу людину – Миколу Кучера – однак їх кандидатура була відкинута.

Юрій Мельник за попереднього прем’єрства Тимошенко був її радником. Новий міністр – зять Михайла Зубця, президента Української академії аграрних наук, в якій Мельник має ранг члена-кореспондента. За іронією долі, Зубець в 2006 році обрався до парламенту за списком БЮТ, однак одним з перших приєднався до антикризової коаліції.

Міністр з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Володимир Шандра

Ще одне призначення, нав’язане секретаріатом президента. Оскільки попереднім місцем роботи Віктора Балоги був МНС, то апріорі вважалося, що кандидатуру на цю посаду визначатиме він.

Шандра є нечужою людиною для сім'ї президента: дружина міністра – це двоюрідна сестра Олексія Хахльова, чоловіка Віталіни Ющенко.

Ще один прояв цих стосунків: Хахльов став наступником Шандри на посаді голови правління "Славуцького рубероїдного заводу" та директора виробничо-комерційної фірми "Шар", акціонерами якої вони ж і були.

Водночас Шандра не має впливу всередині партії "Наша Україна" – на двох останніх виборах він не включався до прохідної частини, а Хахльова з'їзд НСНУ навесні 2007 року взагалі відмовився вставити до списку.

Міністр закордонних справ Володимир Огризко

Історична справедливість відносно цієї людини взяла гору. Після відставки взимку 2007 року Тарасюк рекомендував Ющенку призначити новим міністром саме Огризка – свого давнього товариша. Однак антикризова коаліція двічі провалювала цю кандидатуру. Огризка вони вважали ще більш прозахідним політиком, ніж його попередника.

Наприкінці 1990-х Огризко три роки очолював службу зовнішньої політики в адміністрації Кучми. А його відставку пояснюють тим, що Огризко не зміг чи не захотів забезпечити тодішньому президенту потрібний результат на закордонних дільницях під час виборів-1999.

Після цього Огризко поїхав на п’ять років послом до Австрії. Цікаво, що потім Огризка-старшого в посольстві у Відні змінив його син, який працював там другим секретарем.

За деякою інформацією, Огризко певним чином сприяв Ющенку, коли той лікувався після отруєння у "Рудольфінерхаус". Зокрема, сліди Огризка можна пошукати в тому, що в австрійській клініці кандидата в президенти від української опозиції провідала тодішній міністр закордонних справ Австрії Беніта Ферреро-Вальднер.

Міністр юстиції Микола Оніщук

Свою правильну ставку Оніщук зробив навесні 2007 року, коли члени Партії промисловців і підприємців на чолі з Анатолієм Кінахом вливалися до антикризової коаліції. Тільки Оніщук разом зі своїм товаришем Станіславом Довгим (батько секретаря Київради) не пішли на цей крок.

Янукович переманював Оніщука портфелем міністра по зв’язках з Верховною Радою, що по суті є церемоніальною посадою. Оніщук відмовився – але вже тоді між рядків читалася його амбіція очолити Мінюст.

Зрештою, Оніщук свого домігся. Хоча фракція "Наша Україна – Народна самооборона" сприйняла його кандидатуру як черговий прояв тиску з Банкової: він був заступником Балоги, коли той очолював штаб НУНС на виборах-2007.

Альтернативою Оніщуку був Роман Зварич, який наприкінці боротьби за посади взяв самовідвід.

Міністр у справах сім'ї, молоді та спорту Юрій Павленко

Юрій Павленко повертається на посаду, яку він обіймав в урядах Тимошенко і Єханурова. Спочатку також планувалося, що він стане віце-прем'єром з аналогічним профілем відповідальності, але склалося інакше.

Конкурентом Павленка за Мінмолодьспорт був Ілля Шевляк – друга людина в партії "Пора". Коли перед виборами-2007 Шевляка прибрали з прохідної частини списку НУНС, то обіцяли це компенсувати урядовою посадою.

Загалом з Юрія Павленка можна писати енциклопедію родинних зв’язків у політиці.

По-перше, сестра Павленка одружена з іншим депутатом від "Нашої України" Русланом Князевичем.

По-друге, тесть Павленка Віктор Євсєєв – давній соратник президента, ще коли очолював фізкультурно-оздоровчий комплекс Нацбанку. За це Євсєєв у тусовці отримав нік "банщик Ющенка". Зараз він – заступник керівника Державного управління справами.

По-третє, дружина Юрія Павленка працює в секретаріаті президента, а кумою цього подружжя є Катерина Ющенко.

І, по-четверте, двоюрідна сестра Павленка – співачка Марійка Бурмака, творчість якої особливо цінують в помаранчевих колах. Вона є незмінним фронтменом (чи скоріше фронтвумен!) корпоративних вечірок "Нашої України".

Спорідненість серед членів "Нашої України" перетворилася вже на синдром, жертвами якого стають навіть позитивні по своїй суті герої.

Навіть неуважному глядачеві видно, що уряд Тимошенко складається з двох частин. І якщо квота БЮТ має всі ознаки виборчого штабу на президентську кампанію-2010, то нашоукраїнська частина нагадує одну велику родину, з членів якої ніхто нікуди не поспішає...

© 2000-2007 ”Українська правда“
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua

 



 


Открыть | Комментариев: 3

Ого!


По данным руководителя международной общественной организации "Новая волна" Александра Шокало, за пределами Украины работают около 7 млн украинцев. Ежегодно работники переводят в Украину около 19 млрд евро.


Открыть

Дуля від амеріканського народу


Мій товариш написав мені листа про конкурс на отримання індивідуальних грантів для журналістів, які проводять розслідування в сфері корупції. Організатором конкурсу виступив Інститут розвитку регіональної преси (ІРРП).

Знайшовши в Інтернеті умови, я зрозумів, що саме це мені конче потрібне для завершення власного незалежного журналістського розслідування щодо причин та умов корупційних дій з боку правоохоронних органів Новомиргородського району Кіровоградської обл., Кіровоградського обласного та Маловисковського міжрайонного бюро судово-медичної експертизи, державних службовців інших гілок влади у справі вбивства сироти Сергія Зубкова в Новомиргороді Кіровоградської області.

Нагадаю, що 9 липня 2007 р. в м. Новомиргород Кіровоградської обл. відбувся щорічний збір випускників школи-інтернату для дітей-сиріт. На нього приїхали колишні випускники з Києва, Одеси, Кіровограду. О 2 ночі, коли вони очікували на поїзд Одеса – Київ в кафе, групою зухвалих вкрай п'яних осіб на них було скоєно напад, у результаті якого ногами та стільцями було вбито двадцятирічного Зубкова Сергія. Нападники – серед них були курсанти військових інститутів, з місця злочину зникли на автомобілі, не надавши допомогу. Зубков на місці злочину помер. Наступного дня сироту  було поховано.

Саме тоді було мною розпочато незалежне розслідування причин та умов корупційних дій при проведенні оперативно-розшукових дій, судово-медичної експертизи на стадії досудового слідства. Перші матеріали з'явилися в пресі вже через тиждень після подій.

В них зокрема йшлося про таке:

Одразу батьки злочинців, серед яких виявилися впливові особи, почали робити дії, що спрямовані на укриття злочину. Одного з родичів нападників бачили у приміщенні судмедекспертизи в М. Висці, де проводилася експертиза вбитого. До Новомиргородського РВВС доставлено довідку щодо передозування алкоголем, якого Сергій взагалі не вживав. Проте, за висновком СМЕ, це стало причиною смерті.

Підтвердити факт того, що Сергій був тверезий, можуть усі, хто його знав та був поруч з ним протягом доби, а також черговий лікар приймального покою райлікарні та священик, що відспівував вбитого. Вони також бачили спотворене обличчя Сергія, все в страшних синцях. Можливо саме тому Зубкова С. поховали вже наступного дня.

Не викликають сумніву непрофесійні дії співробітників Новомиргородського РУВС та судмедекспертів. За оперативною інформацією, вони отримали від батьків злочинців хабар за припинення справи. Вже тоді статтю Кримінального кодексу про вбивство Сергія та групове хуліганство було перетворено на важкі тілесні ушкодження, адже за Сергія немає кому вступитися – він сирота. Чинним законодавством не передбачено захист прав покійника під час досудового слідства, якщо він – сирота. Відсутність в законодавстві права на відстоювання інтересів покійного, в разі якщо він не мае родичів е суттєвим недоліком та потребує змін.

В листі до Експертної ради ІРРП я так і написав:"...метою розслідування стане лист до Верховної Ради про внесення змін в Кримінально-процесуальний кодекс України в частині, що стосується захисту прав осіб, які потерпіли внаслідок злочину та не мають рідних..."

Із самого початку розслідування за допомогою прозорості та відкритості я намагався покласти край корупційним діям. Проте, справа набула резонансу лише тоді, коли я повідомив про злочин правозахисні організації – Українську Гельсінкську спілку, Міжнародне товариство прав людини – Українську секцію та Омбудсмена України Н.Карпачову. Зокрема, в одній з заяв підлітки, що постраждали від нападу, писали: "... Ми заявляємо, що висновок (експертизи – О.І.) неправдивий та проплачений, тому, що Сергій Зубков був тверезим протягом всього перебування в Новомиргороді. Це можуть підтвердити сім'я Горбанів, у якій він гостював, бармен з кафе, де ми, очікуючи на поїзд до Києва, замовили чай та каву, співробітники ЦРБ, куди привезли труп Сергія, які бачили, що він був сильно побитий, але тверезий, опергрупа РВВС, що робила огляд місця злочину.

На сьогодні весь Новомиргород спостерігає, як батьки убивців сироти за допомогою грошей роблять з державних службовців, що повинні стояти на стражі законності, слухняних підлеглих."

Суттєвою перевагою сторони захисту злочинців до недавнього часу було те, що у справі щодо вбивства сироти не було потерпілих та не було кому звернутися з позовом до слідства та суду. За допомогою численних дзвінків, запитів та листування, а також особистої підтримки редактора Добровеличківської райгазети в одній зі шкіл-інтернатів Кіровоградської області мною було розшукано та встановлено особу рідного (молодшого) брата загиблого, який також – сирота. Сьогодні він завдяки наданій юридичній допомозі склав позовну заяву в органи слідства, ставши таким чином активним учасником слідчого процесу.

Отже, протягом майже півроку я намагався зупинити корупційні процеси у кримінальній справі, довести мешканцям Новомиргороду та всієї області, які уважно спостерігають за процесом, що став гучним, що корупцію можна зупинити за допомогою втручання неурядових незалежних організацій, засобів масової інформації. Скільки, запитаєте ви, я отримав за цю без перебільшення нелегку роботу? Відверто – ані копійки!

Сьогодні розслідування ще незавершене. Зусилля групи адвокатів, які опікуються захистом злочинців, е професійні та досить агресивні. На даний час щодо вбивць змінено запобіжну міру, а саме: їх випущено під підписку про невиїзд. Вони реально впливають на досудове слідство та погрожують свідкам. Я володію інформацією про непоодинокі такі застереження.

На першому етапі журналістське розслідування фінансувалося мною виключно на власні кошти. На другому, завершальному, етапі я планував отримати свідоцтва про злочини службовців бюро СМЕ, корупційні дії правоохоронців тощо.

"Для того, щоб не зупинятися на нинішньому вкрай важливому етапі в роботі по викриттю корупціонерів, які вже відчули слабину та відсутність нових публікацій, та завершити справу, прошу надати мені допомогу", - писав я Експертній раді ІРРП.

Марні були мої сподівання!

Установа, яка має на бланку гордий напис US AID "Від американського народу", не тільки відмовилася надати сприяння (текст – додається), а навіть, не прониклася попередніми результатами, не відчула неабиякий резонанс від події, що сталася у райцентрі, не помітила внесок саме регіональної преси, проблемами якої в Україні "американський народ" доручив опікуватися ІРРП, в цей процес розслідування.

До речі, просив я аж 800 доларів! Тих самих Сполучених Штатів – щоб частково покрити попередні витрати, дзвінки, поїздки, довідки... А тепер, в переддень Святого Миколая, якого так чекають діти та сироти, мені гидко, як ніколи в житті не було – від приниження, від "заспокійливих" слів відмови американського, не українського, фонду, якому, тепер мені зрозуміло, глибоко байдуже те, що відбувається десь в Україні! Якого дідька я туди поперся? Проте, до кого ж треба звертатися в цій країні, щоб тебе почули – без протекції, без грошей, з одним тільки бажанням – заступитися за сироту, покласти, ні – не край, а зупинити хоча б на міть в окремо взятому райцентрі те страшне зло, ім'я якому КОРУПЦІЯ?!

Впевнений, що на щомісячну каву найманий США апарат ІРРП витрачає американських грошей більше за суму, що я попросив.

Не для себе, помітьте.

Для благої справи!

Олександр Иссад,

Київ-Новомиргород

Додаток – текст відмови ІРРП

м. Київ, 12.12.07

Шановний заявнику!

Дякуємо Вам за участь у конкурсі на отримання індивідуальних грантів для журналістів, які проводять розслідування в сфері корупції.

На жаль, Ваш проект N001 не був підтриманий членами Експертної Ради. Проте Ви можете звертатися до проекту за отриманням гранту з новими темами для розслідування. Нагадуємо, що отримання заявок в рамках проекту по наданню індивідуальних грантів для журналістів, які проводять розслідування в сфері корупції, здійснюється до 31 березня 2008 року. Бажаємо успіхів!

Координатор (керівник) проекту
Рибка


P.S. Саме до 31 березня 2008 року Інститут   планує подолати корупцію в окремо взятої Україні . Поспішайте за дулями, на усіх вистачить!         О.І.


Открыть | Комментариев: 7
Назад | Вперед



Фраза на завтра

Никого нельзя заставить быть богатым или здоровым вопреки его воле.


Интересы

Антон Макаренко, СССР, 30-е годы, НКВД, Марк Алданов, Олег Митяев, Иссад, ПЕТЕРБУРГ, лес, река, тишина


Мои фотоальбомы

Неортодоскальный сайт ортодоксальной церкви

���� ������:

�����-�������� ��������� ���������

<a href="http://www.iona.kiev.ua/"><img border=0 alt="�����-�������� ��������� ���������" src=http://www.iona.kiev.ua/obraz/31x88.gif></a>


Календарь
Апрель
ПнВтСрЧтПтСбВск
   
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

ОБОЗ.ua